Антологія завдань: Н. Рудніцька: напередодні ЗНО та дорослого життя

Автор: Наталія Рудніцька, учитель, м. Кам’янець-Подільський.

Кінець травня... Для майбутніх випускників почався кількатижневий марафонський забіг під назвою ЗНО.

Хтось буде серед переможців, хтось розділить долю аутсайдерів... Хтось поїде далеко від дому, хтось буде щасливим у рідному місті...

Але чекайте! Коли? Коли ці діти виросли?

Одинадцять років тому дізналася, що є така «виробнича необхідність»: мені, учительці старшої школи, іти викладати предмет «на два перші класи». А воно мені треба?

Ок. Розважалася з першачками, як могла. Вивчили пісеньку про їжачка. Малі такі були, смішні... Класнючі. Настя носила Барбі, Олег давав цукерки, хтось постійно хотів на руки, хтось – до мами... А ще, я не знала, як вчинити, якщо в когось з них вилазила з носа булька. І зараз не знаю…

Аж раптом у 9 класі я повернулася до них. Спочатку на заміну, а потім (у 10-А, а ще пізніше в 11-Б) як основна вчителька української мови.

Але ж я люблю вас, мої дорослі! Куди це ви зібралися?

Та йдіть вже, йдіть...

«Їжачка» тільки не забувайте. Співайте його, якщо відчуєте, що перемога від вас утікає.
Якщо захочете прийти, повертайтеся! Але вам буде добре й звично в дорослому світі, бо ви вмієте розв'язувати логічні завдання.
Пам'ятайте, що всі дороги ведуть до людей, а НЕ з дієсловами пишеться окремо, але це не точно.
Коли не знаєте, з чого почати - шукайте підмет і присудок. Не забудьте ставити стрілочки, коли шукатимете логічні зв'язки в реченнях і в житті.
Правильно розставляйте наголоси й життєві пріоритети.
Не піддавайтеся на провокації, адже часто буває так, що дієприкметник маскується під прикметник. А ви його підштовхуйте до дії.
Зауважте, що Богдан Хмельницький у програмі ЗНО згадується пам'ять разів, а Тарас Григорович казав вивчати історію і рідну мову.
І взагалі, #шева_forever , «Сибір неісходима», але він чоловічого роду. Як і тюль, шампунь і нежить.
Зайві слова – плеоназми, тому намагайтеся їх не вживати, будьте пильними до лексичних значень.
Любіть Україну, зазирайте у її зіниці й обов'язково виділяйте поширені звертання з обох боків.
У власному висловлюванні чітко формулюйте тезу, навіть якщо від цього комусь некомфортно. Завжди аргументуйте. Лаконічно. Але нестандартно.
Пам'ятайте, що особистості завжди на висоті. Навіть якщо доводиться визволяти чужу наречену.
Згадуйте про те, що складне речення можна замінити простим, а в неповному – можна придумати присудок.
Не розкидайте тире, не марнуйте його. Краще двічі подумайте, що саме ви хотіли сказати й покладіть двокрапку.
Полюбіть фразеологізми, Лесину сізіфову працю, будьте пильними щодо Тичининого Каїна, і не забувайте, що життя – єдина мить, а не так, як це було з Фаустом.
Історія України пишеться кров'ю на своїй землі, тому не вірте своїм очам, коли мова йде про звуки і букви.
Світ, на превеликий жаль, належить Килинам, тому бережіть своїх Мавок і не зневажайте душі своєї цвіту.
Не забувайте ставити «маркери»: я переконаний, на мою думку, це доводить думку про те..., таким чином. Ви ж особистості.
Якщо вам набридло читати, то скористайтеся хештегом #щасти_на_ЗНО.
Якщо хочете продовжити читання, то пригадайте, що гра з читачем – це одна з ознак постмодернізму.
До речі, метонімія – це не тільки «вся Україна плаче», але й «та я вертався на свої пороги». Гіперболізуйте помірно й не забувайте, що інверсія – це вишукано.
Якщо я забагато давала вам тестів чи занадто прискіпливо перевіряла есе, то це нормально. Мене все одно буде гризти загострене відчуття, що я недоказала, не додала... До речі, недо і не до обов'язково повторіть! Дописати можна, а доспати – ні...